*Версія новини 🇺🇦 українською мовою знаходиться після 🇩🇪 німецькомовної версії.
🇩🇪 Der Welttag des Theaters wird am 27. Mai gefeiert. Leider ist die Geschichte der ukrainischen Kultur, einschließlich des Theaters, eine Geschichte der Verbote durch das russische imperialistische Regime unterbrochen wurde.
Unter den berühmten Persönlichkeiten ist an erster Stelle Ivan Kotlyarevsky zu nennen. Er schrieb die Stücke "Natalka Poltavka" und "Moskal-Tschariwnyk (Moskal-Zauberer)" für das Poltawa-Theater, die die Grundlage für die Entstehung eines neuen ukrainischen Dramas bildeten.
Ivan Karpenko-Karyy, Mykhailo Starytskyi, Marko Kropyvnytskyi, Mykola Sadovskyi, Panas Saksaganskyi, Maria Zankovetska - Koryphäen des ukrainischen Theaters. Aufgrund seines revolutionären Charakters und seiner Ästhetik kam das ukrainische Theater im späten 19. und frühen 20. Jahrhundert in Mode. Außerdem traten viele ukrainische Schauspieler:Innen auf der französischen Bühne auf.
🇩🇪 Der Welttag des Theaters wird am 27. Mai gefeiert. Leider ist die Geschichte der ukrainischen Kultur, einschließlich des Theaters, eine Geschichte der Verbote durch das russische imperialistische Regime unterbrochen wurde.
Unter den berühmten Persönlichkeiten ist an erster Stelle Ivan Kotlyarevsky zu nennen. Er schrieb die Stücke "Natalka Poltavka" und "Moskal-Tschariwnyk (Moskal-Zauberer)" für das Poltawa-Theater, die die Grundlage für die Entstehung eines neuen ukrainischen Dramas bildeten.
Ivan Karpenko-Karyy, Mykhailo Starytskyi, Marko Kropyvnytskyi, Mykola Sadovskyi, Panas Saksaganskyi, Maria Zankovetska - Koryphäen des ukrainischen Theaters. Aufgrund seines revolutionären Charakters und seiner Ästhetik kam das ukrainische Theater im späten 19. und frühen 20. Jahrhundert in Mode. Außerdem traten viele ukrainische Schauspieler:Innen auf der französischen Bühne auf.
Der Beitrag von Les Kurbas zur Entwicklung des modernen ukrainischen Theaters kann gar nicht hoch genug eingeschätzt werden. Seine Performance-Allegorie "Haydamaky" wurde zu einer der bedeutendsten Errungenschaften des ukrainischen Theaters des 20. Jahrhunderts. Les Kurbas wird zum Begründer des Theaters "Berezil". Sein synthetisches Theater kombiniert alle Arten von Kunst - Malerei, Bildhauerei, Musik, Choreografie, Kinematografie, Pantomime, Maske, Kostümdesign und sogar spezielle Plakatgestaltung.
Sein kreatives Tandem mit dem Dramatiker Mykola Kulish war unglaublich erfolgreich. Doch es wurden Vorwürfe der "Düsternis" und der Verzerrung der "optimistischen sowjetischen Realität" gegen sie erhoben. Die Kritik schlug in Belästigung des ukrainischen Theaters um, die Theatergruppe konnte nur in der Ukraine und Georgien auf Tournee gehen.
1933 - Leichen verhungernder Ukrainer:innen liegen am Stadtrand von Charkiw, Schriftsteller und Publizist Mykola Chwylovy begeht Selbstmord aufgrund der Massenrepressionen des Sowjetregimes. Die Verfolgung der ukrainischen Bohème durch die Sondereinheiten ist in vollem Gange. Doch zusammen mit Kulisch schafft Kurbas das brillante Stück "Maklena Grassa".
"Der Ort der Kunst während der Diktatur ist die Müllhalde" - so die Worte, die während der Aufführung zu hören waren. Aufgrund der Verurteilung durch die totalitäre Regierung wurde Kurbas vom Vorsitz des von ihm gegründeten Theaters für "ukrainischen Bürgernationalismus" abgesetzt. Danach wurde er verhaftet und ins Exil geschickt.
Auch als Gefangener gründet Kurbas eine Art Theatergruppe aus Gefangenen. Bei den Gefangenen handelt es sich jedoch nicht um Kriminelle, sondern um Vertreter der ukrainischen Intelligenz, die in Solovki ihre Strafe wegen Nationalismus verbüßen. Kurbas und Kulisch wurden am selben Tag, dem 3. November 1937, in Sandarmoch erschossen. Sie sind Vertreter der "Erschossenen Wiedergeburt".
Sein kreatives Tandem mit dem Dramatiker Mykola Kulish war unglaublich erfolgreich. Doch es wurden Vorwürfe der "Düsternis" und der Verzerrung der "optimistischen sowjetischen Realität" gegen sie erhoben. Die Kritik schlug in Belästigung des ukrainischen Theaters um, die Theatergruppe konnte nur in der Ukraine und Georgien auf Tournee gehen.
1933 - Leichen verhungernder Ukrainer:innen liegen am Stadtrand von Charkiw, Schriftsteller und Publizist Mykola Chwylovy begeht Selbstmord aufgrund der Massenrepressionen des Sowjetregimes. Die Verfolgung der ukrainischen Bohème durch die Sondereinheiten ist in vollem Gange. Doch zusammen mit Kulisch schafft Kurbas das brillante Stück "Maklena Grassa".
"Der Ort der Kunst während der Diktatur ist die Müllhalde" - so die Worte, die während der Aufführung zu hören waren. Aufgrund der Verurteilung durch die totalitäre Regierung wurde Kurbas vom Vorsitz des von ihm gegründeten Theaters für "ukrainischen Bürgernationalismus" abgesetzt. Danach wurde er verhaftet und ins Exil geschickt.
Auch als Gefangener gründet Kurbas eine Art Theatergruppe aus Gefangenen. Bei den Gefangenen handelt es sich jedoch nicht um Kriminelle, sondern um Vertreter der ukrainischen Intelligenz, die in Solovki ihre Strafe wegen Nationalismus verbüßen. Kurbas und Kulisch wurden am selben Tag, dem 3. November 1937, in Sandarmoch erschossen. Sie sind Vertreter der "Erschossenen Wiedergeburt".
🇺🇦 27 травня відзначається Міжнародний день театру. На жаль, історія української культури, а тому числі і театру, це історія заборон зі сторони російського імперіалістичного режиму, що переривалася яскравими спалахами та революціями.
Серед відомих особистостей в першу чергу можна згадати про Івана Котляревського. Він написав для Полтавського театру п'єси "Наталка Полтавка" та "Москаль-карівник", які стали основою започаткування нової української драматургії.
Іван Карпенко-Карий, Михайло Старицький, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька - корифеї українського театру. Завдяки революційності та естетиці в кінці 19 - на початку 20 століття була започаткована мода на український театр. Окрім того, багато українських акторів виступали на французькій сцені.
Вклад Леся Курбаса у розвиток модерного українського театру неможливо переоцінити. Його спектакль-алегорія "Гайдамаки" стає одним із найвизначніших досягнень українського театру 20 століття. Лесь Курбаса стає засновником театру "Березіль". Його синтетичний театр поєднує у собі всі види мистецтв - живопис, скульптуру, музику, хореографію, кінематограф, пантоміму, грим, дизайн костюмів і навіть особливий дизайн афіш.
Його творчий тандем з драматургом Миколою Кулішем був неймовірно успішний. Але проти них були висунуті звинувачення в "похмурості" та викривленні "оптимістичної радянської дійсності". Критика переростала у цькування українського театру, театральна група могла їздити з гастролями тільки по Україні і в Грузії.
1933 рік - на околицях Харкова лежать тіла зморених від голоду українців, вже сталося самогубство Миколи Хвильового через масові репресії радянської влади. Переслідування спецслужбами української богеми у самому розпалі. Проте разом з Кулішем Курбас створює геніальну п'єсу "Маклена Граса".
"Місце мистецтва під час диктатури - на смітнику" - слова, які пролунали під час вистави. Через засудження тоталітарної влади, Курбаса зняли з посади очільника створеного ним же театру за "український буржуазний націоналізм". Далі його чекали арешт, заслання, а згодом і смерть.
Навіть будучи ув'язненим Курбас створює своєрідну театральну групу з в'язнів. Але в'язні не злочинці - це представники української інтелігенції, які відбувають покарання на Соловках за націоналізм. Курбаса і Куліша розстріляли в урочищі Сандармох в один день - 3 листопада 1937 року. Вони є представниками "Розстріляного відродження".
Серед відомих особистостей в першу чергу можна згадати про Івана Котляревського. Він написав для Полтавського театру п'єси "Наталка Полтавка" та "Москаль-карівник", які стали основою започаткування нової української драматургії.
Іван Карпенко-Карий, Михайло Старицький, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька - корифеї українського театру. Завдяки революційності та естетиці в кінці 19 - на початку 20 століття була започаткована мода на український театр. Окрім того, багато українських акторів виступали на французькій сцені.
Вклад Леся Курбаса у розвиток модерного українського театру неможливо переоцінити. Його спектакль-алегорія "Гайдамаки" стає одним із найвизначніших досягнень українського театру 20 століття. Лесь Курбаса стає засновником театру "Березіль". Його синтетичний театр поєднує у собі всі види мистецтв - живопис, скульптуру, музику, хореографію, кінематограф, пантоміму, грим, дизайн костюмів і навіть особливий дизайн афіш.
Його творчий тандем з драматургом Миколою Кулішем був неймовірно успішний. Але проти них були висунуті звинувачення в "похмурості" та викривленні "оптимістичної радянської дійсності". Критика переростала у цькування українського театру, театральна група могла їздити з гастролями тільки по Україні і в Грузії.
1933 рік - на околицях Харкова лежать тіла зморених від голоду українців, вже сталося самогубство Миколи Хвильового через масові репресії радянської влади. Переслідування спецслужбами української богеми у самому розпалі. Проте разом з Кулішем Курбас створює геніальну п'єсу "Маклена Граса".
"Місце мистецтва під час диктатури - на смітнику" - слова, які пролунали під час вистави. Через засудження тоталітарної влади, Курбаса зняли з посади очільника створеного ним же театру за "український буржуазний націоналізм". Далі його чекали арешт, заслання, а згодом і смерть.
Навіть будучи ув'язненим Курбас створює своєрідну театральну групу з в'язнів. Але в'язні не злочинці - це представники української інтелігенції, які відбувають покарання на Соловках за націоналізм. Курбаса і Куліша розстріляли в урочищі Сандармох в один день - 3 листопада 1937 року. Вони є представниками "Розстріляного відродження".
